Білоцерківці відсвяткували Водохреще

19 січня православні та греко-католицькі християни відзначили Хрещення Господнє – третє і завершальне свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреще.

Лада ЗАВІРУХА

За традицією із Хрещенням Господнім пов’язують хрещення Христа в Йордані. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордан. Коли вийшов на берег – з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята – Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським ученням, з’явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець – в голосі, Син Божий – у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба.

У давнину у цей день було прийнято ходити до церкви, після літургії найсміливіші чоловіки йшли до річки, вирубували з криги хрест «Йордан», виймали його і ставили поруч з ополонкою, обливали червоним буряковим соком і прикрашали. Після занурення у воду срібного хреста всіх присутніх окроплювали. На свято Водохреща, зустрівшись, пращури казали: «Христос Хрестився!», а інші відповідали: «У річці Йордані!»

Крім того, вважали, що з освяченої води виходить вся нечиста сила, доки жінки не забруднять воду, виправши у ній речі. Молодиці бігли з кухлями води додому, кидали у неї коралове намисто та вмивалися, аби стати вродливішими. Юнаки боролися навкулачки за право одержати «орден» – «йорданський хрест» із криги.

І дотепер люди вірять у цілющі здібності посвяченої води. Щороку безліч сміливців стрибають у крижану ополонку з вірою, що захистяться від хвороб протягом року.

Традиційно 19 січня у білоцерківських храмах відбулися літургії, обряди освячення води у річці Рось біля церкви Покрови Божої Матері та поблизу човнової станції, в районі Вокзальної. Тут обряд освячення води провів Його Високопреосвященство Митрополит Білоцерківський і Богуславський Августин.

Після служби владика звернувся до білоцерківців із пастирським словом, у якому просив кожного прохача не лише звертатися до Бога за допомогою, а й не забувати дякувати йому.

Також усі охочі мали можливість зануритися у воду, але у зв’язку із погодними умовами ополонки не вирубали. Після цього купальники та й усі охочі могли скуштувати гарячої каші, приготованої у польовій кухні, та насолодитися гарячим чаєм.