Доброволець «Цар» із батальйону «Донбас»

Шабельний Олег Юрійович
У  той  час, як йшли запеклі бойові дії на Дебальцевському   плацдармі, не менш напруженою у лютому 2015 року була  ситуація в  районі  Маріуполя Донецької області, портового міста  стратегічного значення, яке під свій контроль прагнули захопити  російські збройні формування. Героїчною битвою на цьому  напрямку стала Широкинська наступальна операція. Селище  Широкине розташоване за 20 км від Маріуполя, стало опорним пунктом для забезпечення оборони міста та безпеки його  мешканців. Ключову роль у цих боях зіграли добровольчі батальйони «Азов» та «Донбас», які увійшли до складу Національної Гвардії України.
14 лютого 2015 року 4-та рота 2-го батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас» прибула в м. Маріуполь. Місцем дислокації та новою  базою військового  підрозділу став  аеропорт «Маріуполь» і  майже одразу  бійці  «Донбасу»  отримали  наказ від командувача сектору «М» 15.02.15 р. змінити особовий склад полку «Азов» на позиціях у с. Широкине, яке азовці захопили під час вдалої наступальної операції з 10.02.15 до 14.02.15 р. На виконання  завдання йшли лише добровольці, серед тих, хто погодився   вирушити  в бій,  був і Герой з Білоцерківщини  на псевдо «Цар»  Шабельний  Олег  Юрійович.
Зранку, 15 лютого,  завантаживши все  необхідне, машини  з особовим складом вирушили на виконання поставленого завдання. Колона машин та БТР «летіли» на величезній швидкості  «Новоазовською» трасою в напрямку с. Широкиного. Дорогу вкривав невеликий туман, існувала загроза обстрілів, тому провідник вів колону на  максимальній швидкості, проте  машини  розтягнулися, колона розірвалася навпіл, розрив склав чи не  півтора  кілометра. У другій  частині  колони, у першому в розриві «КрАЗі» під зав’язку завантаженому боєприпасами, старшим в кабіні був старшина роти «Цар».
А далі сталося непоправне. Перша і головна частина колони звернула  перед в’їздом до с.Широкиного на його східну окраїну, а друга половина колони 4-ї роти проскочила цей поворот і поїхала прямо в село, будучи впевненими, що  цей  населений  пункт знаходиться  під  повним контролем батальйону «Азов», але насправді це було не так. Нічого не підозрюючи, машини прямували до центру села, і як з’ясувалося прямо до опорного пункту російських бойовиків, прямо в пащу  ворога, там була засідка. О 16.05 пролунав одинокий постріл зі снайперської гвинтівки. За секунду довга черга з кулемета, а далі ціла злива куль по колоні, розпочався бій… Під час жорсткої і короткої перестрілки «Цар» був важко поранений. Він помер на  місці,  рани виявилися  смертельними.
Шабельний Олег Юрійович народився 11 жовтня 1966 року в селі Піщане Білоцерківського району Київської області. Був старшим сином у багатодітній родині, опорою та надією для батьків.  Після закінчення 8  класів   Піщанської  загальноосвітньої школи навчався на курсах трактористів, а потім разом з татом  працював у будівельній бригаді місцевого  колгоспу.  У  1986 році,  відслуживши у Збройних силах, повернувся до рідної домівки та  працевлаштувався в  м. Біла  Церква. У  непростий  для  країни час, протягом чотирьох років працював у правоохоронних органах, зокрема у роті ППС, потім на Білоцерківському заводі гумотехнічних виробів, а останнім часом водієм на 22  маршруті ПП  «Валоїс».
Друзі  Олега  згадують  його  як  надзвичайно працелюбну, добру, позитивну,  урівноважену  і  скромну людину, він завжди був готовий допомогти, мав щире, любляче серце і почуття   обов’язку, ніколи не підвищував голос, з великою повагою  ставився до людей і люди відповідали сторицею. У  вільну  хвилину  любив грати на гармошці, на якій навчився грати самотужки, залюбки і на  святі на ній бувало заграє, а часом і  просто  увечері  на  лавочці біля хати грав, все  село  звеселяв.
 Коли почалася війна на Донбасі Олег Юрійович не зміг  залишатися  вдома і  вже 29 травня  2014 року пішов добровольцем на  фронт, пішов не  чекаючи повістки. 16 червня 2014 року вступив до складу резервістів військової частини 3027 НГУ Північного ОТО на посаду старшого кулеметника 2-го батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас». Із серпня 2014-го брав активну участь у боях за Попасну та Іловайськ.
Кілька разів приїздив додому у короткотривалі  відпустки, мав проблеми зі здоров’ям, боліло серце, стрибав тиск, лікарі  рекомендували бути вдома, але  Олега душа була з побратимами на  буремному Донбасі, він не міг їх залишити, тому знову і знову  повертався у зону  бойових дій.
Побратими дали Олегу  Юрійовичу  позивний  «Цар», тому що для хлопців він дійсно таким і був,  надзвичайно  авторитетним, поважним наставником, справжнім  батьком, який  може і  пораду добру дати, і повернути силу духу, і підтримати у  важку  хвилину. А ще старшина Шабельний дуже любив тварин. Був  випадок, коли перед новим  2015 роком у м. Лисичанськ Олегу Юрійовичу   подарували маленьке, кумедне, схоже  на лисичку цуценя. Песик дуже допомагав піднімати моральний дух бійців, розважав  хлопців. Зі  слів Олега, він і  взяв його до себе тому, що  навколо війна, важко, а цей песик наче віддушина, яка  звеселяє і  відволікає  від неспокійних думок, він став ще однією штатною одиницею батальйону  і  не відходив  від  свого  господаря  ні на  крок.
«Царя» дуже цінували в «Донбасі», і його загибель стала справжнім шоком для побратимів, вони важко переживали втрату.  Не хотілося вірити, що їх  старшина поповнив  небесний  батальйон, і  його більше не буде  поряд з ними, жорстока війна  вирвала Героя з їхніх лав. Відібрала  вона  рідну людини у  мами, двох сестричок, дружини, які  так  чекали  його вдома.
Вже 20 лютого  2015  року  біля  памятного  знаку  Небесній  Сотні у  центрі  м. Біла  Церква зі старшиною   Шабельним Олегом  Юрійовичем прощалися  рідні, друзі, побратими,  просто небайдужі мешканці  Білої Церкви. Герой знайшов  вічний  спочинок  на  Алеї Героїв  кладовища  Сухий  Яр в м. Біла Церква.
Війна забирає кращих, Олег Юрійович пішов у вічність лише у 49 років, ще було багато планів,  багато хотілося зробити, але   головне його бажання – дочекатися перемоги у російсько-українській війні, часточкою історії якої він став. Не можна забувати  справжніх Героїв.
Указом Президента України №365/2015 від 28 червня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Має відзнаку Президента України «За участь в  антитерористичній операції».
Спільним розпорядженням голови Білоцерківської районної державної адміністрації та Білоцерківської районної ради від 12.10.2015 року №585/07-о для увічнення пам'яті мешканців району, які віддали життя за свободу, незалежність та територіальну цілісність України прийняте рішення про занесення імені Шабельного Олега Юрійовича у Книгу почесних громадян Білоцерківського району «Золотий фонд району» (посмертно).
9 травня 2016 року в його рідній Піщанській загальноосвітній  школі на честь полеглого Героя було відкрито  меморіальну дошку, а в шкільній бібліотеці оформлено куточок пам’яті, меморіальну дошку було відкрито і в м. Біла  Церква. 14  березня  2018 року у День українського добровольця   мамі  Олега Шабельній  Ярославі  Миколаївні  було  вручено народну  відзнаку «Орден  матері  бійця  АТО».
 
Світлана ВІГОВСЬКА, для "Тиждень"