Горбатий міст міг обійтися громаді у два рази дешевше

10 липня мине два місяці з того часу, як був перекритий для транспорту шляхопровід по вул. Сквирське шосе – так званий Горбатий міст. А це значить, що вже фактично два місяці тривають роботи з капітального ремонту цього об’єкта, який був зведений 80 років тому, активно експлуатувався протягом цього часу, але ще не ремонтувався належним чином. Новина для багатьох довгоочікувана, проте є декілька суттєвих «але», на які варто, на нашу думку, звернути увагу білоцерківців.

Ми маємо на меті представити напрацювання авторського колективу – фахівців і вчених з найпотужніших і найбільш фахових в Україні науково-дослідної, проектної та виробничої структур – ТОВ «Український інститут сталевих конструкцій ім. В.М. Шимановського», Національного транспортного університету та інженера Анатолія Сироти. А ще довести, що роботи з реконструкції Горбатого мосту можна було б виконати мінімуму у два рази дешевше, зробити міст безпечнішим і підвищити його вантажопідйомність, а також вирішити ряд інших нагальних питань міста.

 

Ціна питання

Напевно, усі білоцерківці знають (тому що інформаційні листки про це з’явилися свого часу на кожному під’їзді), що на початку лютого 2018 року було проведено тендерну процедуру та укладено договір із азербайджанським ВАТ «АЛКЕ ІНШААТ САНАЙЕ ВЕ ТІДЖАРЕТ» на виконання капітального ремонту Горбатого мосту.

Тоді ж на офіційному сайті міської ради як одну із «найгарячіших» новин подавали інформацію про те, що «очікувана вартість робіт, заявлена в системі публічних закупівель Prozorro складала 32,5 млн грн, а після проведення відкритих торгів сума зменшилася майже на 4 млн і склала 28,97 млн грн. Роботи фінансуватимуться із міського бюджету».

І вже тут, в одному лише абзаці достатньо запитань до міської влади.

По-перше, чому роботи виконуватиме саме азербайджанська компанія? Якщо у системі публічних закупівель їй протистояли дві українські – ТОВ «Будівельна компанія ЕРКЕР» і консорціум «Магістраль», які пропонували виконати роботи хай і дорожче, проте не набагато, із різницею у 2-3 тис. грн. Цю інформацію озвучив під час засідання круглого столу у березні поточного року президент Фонду «Творча ініціатива» Валерій Панько. Проте її міська влада проігнорувала.

По-друге, чому і звідки з’явилася сума у 28 з лишком мільйонів гривень на КАПІТАЛЬНИЙ РЕМОНТ, якщо згідно із листом ТОВ «Український інститут сталевих конструкцій ім. В.М. Шимановського» вартість будівництва НОВОГО мосту, яким можна було б замінити Горбатий, становить 13-14 млн грн і це разом із вартістю розробки проекту? А у разі РЕКОНСТРУКЦІЇ Горбатого мосту, з відновленням його нормативного підмостовного габариту, цей показник буде в межах 10 млн грн, – говориться у листі (від 10.01. 2018 року).

Як різниця, невже не вражає? Отже, фаховий інститут безпосередньо говорить про можливість виконати роботи з реконструкції не за 28,97 млн, а за 10 млн грн. Отак просто, без бравади та інформаційних листків на під’їздах, лише сухі викладки.

І знову повна ігнорація з боку влади.

По-третє, нагадаємо білоцерківцям, ще у червні 2017 року планувалося співфінансування капітального ремонту Горбатого мосту. 10% передбачали витратити із міського бюджету, 90% – із обласного. Міська влада подавала документи до Київської обласної ради, щоб отримати необхідні кошти, адже Сквирське шосе – дорога загальнодержавного значення.

Проте вже сьогодні шляхопровід ремонтується лише за рахунок міського бюджету, а це податки, сплачені кожним мешканцем територіальної громади, та ще й за грабіжницькі 28,97 млн, замість 10 млн грн.

Із запитанням, чому з області так і не були виділені кошти на виконання робіт, «Тиждень» звернувся до депутата КОР Максима Запаскіна.

За його словами, дорога по вул. Сквирське шосе дійсно має загальнодержавне значення, а тому міська влада мала б просто-таки пробивати співфінансування з державного бюджету. Власне, у цьому і полягають обов’язки міського голови – заощадити, для того щоб мати можливість для вирішення ще більшої кількості проблемних питань.

– Але і область могла б співфінансувати цей проект на обіцяні 90%, якби наше місто не стало заручником ситуації, адже обласне керівництво блокує виконання усіх обласних програм, у той час як гроші просто лежать на рахунках. За останнє півріччя, наприклад, загальний стан виконання програм становить лише 6,6% із усієї кількості об’єктів, які були заплановані до виконання, – стверджує Максим Запаскін.

Добре. Якщо ситуація виглядає саме так, і міське керівництво не може «вибити» гроші із державного бюджету, хоча має там таке потужне лобі, якому позаздрив би кожен міський голова України. Не може отримати їх і з обласного бюджету. То чому ж за логікою, міська влада не скористалася проектом, який пропонує витратити вдвічі менші кошти, а то й обійтися взагалі мінімумом, якщо врахувати весь комплекс раціоналізаторської пропозиції авторського колективу і Анатолія Сироти, яка передбачає самофінансування цих робіт в результаті санації полігону ТПВ?

Та і до чого такий поспіх? Чекали багато десятків років, і тепер, коли питання можна вирішити найближчим часом і за набагато менші кошти, вирішуємо викинути «зайві» мільйони?

А ще більше дивує той факт, що міська влада навіть не розглянула раціоналізаторську пропозицію, проігнорувавши чотири звернення авторського колективу? Тим більше, що його основу складають провідні спеціалісти ТОВ «Український інститут сталевих конструкцій ім. В.М. Шимановського» та Національного транспортного університету!

Отже на весь комплекс питань, об’єднаних під рубрикою «ціна», отримати хоч якісь чіткі відповіді складно. Зрозуміло лише одне – скориставшись досвідом людей, об’єднаних у вищезазначений авторський колектив, можна було б реконструювати міст принаймні вдвічі дешевше – не за 28,97 млн, а лише за 10 млн грн, а також побудувати на зекономлені кошти ще один подібний за характеристиками міст, який обійшовся б у 13-14 млн грн наших із вами податків.

 

Безпека перш за все?

Почнемо з того, що у 2001 році НТП «ЭФФЕКТ» провело обстеження Горбатого мосту.

Надаємо фрагмент з його висновків (мовою оригіналу):

«По пролетному строению: сколы защитного слоя бетона на главных балках глубиной 30-90 мм и длиной до 4,0 м вследствие коррозии арматуры, а также от ударов перевозимых негабаритных грузов; продольные и поперечные трещины на главных балках глубиной 20-60 мм вдоль продольной арматуры и хомутов; высолы бетона на фасадах главных балок от затекания воды; коррозия продольной и поперечной арматуры в местах разрушения защитного слоя бетона достигает 20% сечения арматуры. Прочность бетона в местах разрушения пролетного строения также на 20% ниже, чем на участках в нормальном состоянии».

Таким чином на практиці це означає, що ще 17 років тому міцність цієї споруди була знижена на 20%, адже саме настільки постраждали від корозії елементи арматури тримальних балок.

– Щоб було зрозуміло, наведемо такий приклад: після обстеження працездатності ліфта виявляється, що його трос на 20% проіржавів, і це знизило його технічні характеристики щодо підйому вантажів, – пояснила завідувач групи відділу мостів та спеціальних споруд ТОВ «Український інститут сталевих конструкцій ім. В.М. Шимановського» Зоя Соколова.

Саме цей фактор і став найбільшою небезпекою для продовження експлуатації мосту – внаслідок чого було введено обмеження маси автомобілів для проїзду по ньому. Крім того, впродовж наступних 15 років належні ремонтні роботи так і не проводили, а це призводило до ще більшої корозії арматури, що відповідним чином додатково знижувало вантажопідйомність споруди. На сьогодні, за оцінками спеціалістів, корозія ослабила елементи арматури на 30%, ніяк не менше.

У 2016 році відбулося нове обстеження мосту, яке провела ПП «Науково-виробнича фірма «Мостопроект». Результати цього дослідження були використані під час розробки цією ж фірмою проекту капітального ремонту Горбатого мосту.

Проте, стверджують спеціалісти, у звіті вищевказаного обстеження не було жодного слова про те, що корозія арматури призвела до зменшення її перерізу в місцях руйнування захисного шару бетону. Як не було і згадки про це в настановах до розробки проекту капітального ремонту мосту, а також у самому проекті. В останньому, до речі, ще й передбачається розширення існуючого габариту проїзду за рахунок улаштування монолітної залізобетонної плити проїжджої частини.

– І знову повернемося для ясності до прикладу ліфта: трос, який його піднімає проіржавів на сьогодні на 30%, про це ніде не говориться, проте пропонується «відремонтувати» його, зробивши косметичний ремонт, та ще й лаву поставити для зручності проїзду пасажирів. Усі задоволені – європейський комфорт, проте навантаження на ослаблений трос лише зросло за рахунок додаткового збільшення ваги ліфту. Що можемо отримати в результаті? Жахливу аварію, – підсумувала Зоя Соколова..

Так і з мостом: конструктивне втручання у вигляді улаштування монолітної залізобетонної плити проїжджої частини, вважають спеціалісти ТОВ «Укрінсталькон ім. В.М. Шимановського», практично не додає жодного посилення вантажопідйомності мосту, збільшуючи лише постійне навантаження на конструкцію від власної ваги.

В результаті, після здійснення ремонтних робіт, які тривають наразі, габарит ширини проїзду по мосту дійсно збільшиться на 0,9 м – їздити по ньому стане дещо зручніше. Збільшиться і ширина тротуару – на 0,6 м. Проте усі ці зміни аж ніяк не вплинуть на підвищення вантажопідйомності конструкції, а значить проблема, яку варто було вирішити, залишиться.

Єдине чого не стане – значної суми у 28,97 млн грн у міському бюджеті, а ще впевненості щодо безпеки для автівок, вантажівок, а також для залізничного транспорту, який рухатиметься залізницею двоколійної електрифікованої дільниці Фастів – Миронівка.

 

Що в сумі?

Безперечно, те, що почали ремонтувати 80-річний Горбатий міст – позитив. Проте, як це робиться? Чому саме таким чином? Чому не було проведено жодного відкритого обговорення цього питання, де відповідні компетентні інститути та університети отримали б можливість висловитися.

Чому ми з однієї сторони відкидаємо масу ініціатив, навіть те саме будівництво притулку для бездомних тварин, мовляв, не вистачає коштів, проте наразі готові виконати капітальний ремонт вдвічі дорожче, ніж можна було б це зробити, та ще із сумнівним результатом?

Ось така ситуація, додамо лише, що нинішня публікація – це лише початок значної роботи, яку планує провести «Тиждень» щодо вивчення цього комплексного питання.


Максим ЗАПАСКІН, депутат Київської обласної ради

Коли ми із В’ячеславом Хмельницьким стали депутатами КОР, уже знали, що існує проект раціоналізаторської пропозиції з реконструкції Горбатого мосту, яку розробляла авторська група разом із Анатолієм Сиротою. Саме вона не просто давала можливість здійснити реконструкцію, а і підсилити вантажопідйомність мосту, укріпити його опори, і при цьому зробити це значно дешевше, ніж пропонувалося у проекті, замовленому міською владою.

Пропозиція авторської групи, на нашу думку, була дуже розумною, і ми звернулися до міської влади з проханням опрацювати її і взяти до уваги, натомість отримали у відповідь рішучу відмову. Мовляв, це не наше питання. Як то кажуть, на милування нема силування, тому ми змушені були зупинитися і близько року тому перестали займатися цим питанням. А сьогодні мусимо спостерігати за так званою реконструкцією Горбатого мосту. Я можу стверджувати, тому що знаю, що згідно із дослідженнями фахівців ТОВ «Укрінсталькон ім. В.М. Шимановського», потрібно укріплювати або міняти опори мосту. Чи передбачає цю заміну конструктивне рішення, яке впроваджується наразі, напевно не знаю, але якщо опори залишаються, то відповідно рівень безпеки мосту вже після реконструкції знижується в рази.

У мене навіть виникають побоювання, що такими темпами, якими тривають наразі роботи, підрядник не вкладеться у запланований термін і кошти в результаті будуть використані значно більші.