Культурно-освітній обмін, або Як стати громадянами світу

З 25 червня і впродовж тижня в місті на запрошення адміністрації Білоцерківської гімназії №2 перебувала учнівська делегація з польського міста Скокі.

І це вже не перший – третій візит школярів із Польщі у місто над Россю в рамках Договору про міжнародну співпрацю, який Білоцерківська гімназія №2 підписала із гімназією №1 ім. Польських Олімпійців у 2010 році.

Цьогоріч делегація складалася із 18 дітей (11-18 років), 3 вчителів і мами учениці, яка допомагає у позашкільній роботі закладу. Діти жили, як і під час попередніх візитів, у родинах учнів гімназії. Саме це, за свідченням вчителів, є найліпшою практикою з поглиблення знань про культуру нашої країни, побут і сімейні традиції, а також удосконалення або вивчення мови.

– Я думаю, найважливіше те, що саме діти розповідатимуть, коли повернуться додому, якими враженнями вони поділяться. Ми тут побачили, що українці відкриті для усіх, що Україна – сучасна країна. І це був величезний крок до подолання стереотипів, які існують у наших державах. Прекрасно, що діти живуть у сім’ях, адже у них формується образ буденного життя, яке багато у чому співпадає із тим, яким вони живуть вдома. І мені було особливо приємно, коли мої діти попросили провести додаткові заняття з вивчення мови, щоб у подальшому краще порозумітися із однолітками з України, – зауважила пані Веслава Сурдик-Ферч, учителька історії, методист інституту удосконалення педагогічної освіти, заступник міського голови, відповідальна за міжнародні зв’язки.

Організатором нинішньої поїздки польської делегації стала гімназія ім. Польських Олімпійців. Батьки оплатили лише повсякденні витрати, проте найбільший внесок, за словами пані Веслави, зробив мер міста Скокі, який надав кошти із міського бюджету на оренду автобуса і пальне, близько 16 тис. злотих.

– Це величезна сума, яка була б просто непід’ємною для кожної із наших родин, адже батькам довелося б заплатити за поїздку більше 1 тис. злотих. І у такому випадку поїздка могла не відбутися, – зазначає пані Веслава.

На превеликий жаль, зовсім по-іншому відбувається в нашій країні, адже білоцерківська сторона приймала гостей і влаштовувала дозвілля винятково за батьківський рахунок.

– Влада Білої Церкви взагалі не цікавиться, чим живуть середньоосвітні навчальні заклади. Так, наприклад, кожного разу, коли ми приїжджали в Скокі, не обходилося без зустрічі із мером міста, він дарував білоцерківським школярам подарунки. Це те, чого ми не можемо зробити фінансово, – розповіла заступник директора з навчально-виховної роботи Білоцерківської гімназії №2 Людмила Шкурат.

Також Людмила Іванівна поділилася досвідом поїздок у Польщу.

– Якщо у нас є можливість виїздити в період навчального року, ми присутні на уроках у польських класах. У дітей є можливість порівняти систему викладання, ставлення педагогів, поведінку, мотивацію до навчання польських школярів.

І поляки вже двічі приїздили до нас у навчальний період і також були присутніми на наших уроках. Перший раз, коли вони приїхали, ми показали їм потужний концерт учнівського самоврядування. Поляки були вражені, в першу чергу рівнем розвитку позашкільної освіти та виховної роботи. У Польщі все не так – позашкільна освіта розвинута слабко. Школа не відіграє великої ролі у формуванні особистості, а саме позашкільна освіта, на мою думку, має у цьому потужний потенціал. У них на базі міської бібліотеки проходять усі позашкільні заходи. Мені спочатку видалося це дивним, хоча зараз я розумію цінність цього моменту, яка полягає в тому, що такі заходи відвідують представники міської громади.

І хай діти не мають таких широких можливостей, як у нас, скажімо, самим писати сценарій тощо, саме у цьому поєднанні – учні, батьки, учителі, громада міста, – вважає Людмила Шкурат, – і формується базис для більш вдалого розвитку громадянського суспільства. Це є в Польщі, але немає у нас. Тому що в наших навчальних закладах відвідування таких заходів обмежено переважно батьківською громадою. Наше поєднання формується лише з учнів, батьків і вчителів. Українські навчальні заклади певною мірою ізольовані від життя міста. Це полягає хоча б у тому, що білоцерківський міський голова навряд чи знав про перебування у місті польської делегації – усі труднощі пов’язані із цим лягли на плечі батьківської гімназійної громади, – підсумувала заступник директора з навчально-виховної роботи Білоцерківської гімназії №2.

Проте, незважаючи на те, що поляки і українці ментально різні, незважаючи на всі труднощі та недосконалість нашої системи, польська делегація, залишилася задоволеною. Про що говорили і діти, і викладачі.

– Ми спілкувалися із нашими дітьми і знаємо, що їм подобаються умови, у яких вони перебувають в українських сім’ях, їм подобається їжа, хоча вона відрізняється від польської. Подобається дітям і культурна програма, і місто Біла Церква. Наприклад, у наших підручниках з історії багато говориться про події в Україні, такі знакові, наприклад, як Чорнобиль. Проте читати про це в книзі, і бачити свідчення людей в музеї – кардинально різні речі, більше того, це допомагає нашим учням у розумінні історії, – сказала пані Веслава.

Щодо польських викладачів, то їм сподобалася майстерність українських колег, високий рівень організації культурної програми, ставлення батьків до дітей у сім’ях.

Якби не робота учителів, їхнє бажання витрачати особистий час і налагоджений зв’язок із батьками, ця і подібні поїздки просто не відбулися б, – говорили обидві сторони.

Додамо лише, що за роки спілкування з польськими однолітками декілька учнів білоцерківської гімназії вступили до різних університетів Польщі, що, звичайно, є результатом культурних і творчо-інтелектуальних зв’язків між гімназистами міст Скокі та Білої Церкви. Адже, як сказала пані Веслава, варто лише відчинити двері і показати дорогу, якою діти в подальшому мають іти самі. І саме такі поїздки роблять неоціненну справу у напрямку відкритості кордонів і збереженні миру. Вони допомагають дітям без жодних комплексів стати в результаті справжніми громадянами світу.


Веслава Сурдик-Ферч, учителька історії

Останній раз ми були в Україні в 2011 році, а потім не могли приїхати через війну на сході, яка розпочалася 4 роки тому. І профільне міністерство, і шкільна спільнота були проти того, щоб діти наражалися на небезпеку, приїжджаючи в країну, де триває війна.

У цьому році ми вже не могли чекати і приїхали, тому що наші діти і українські школярі дуже здружилися.

Навіть до того часу, коли ми, дорослі, вирішили усі організаційні питання, вони вже знали, що ми їдемо і повідомили один одного в соцмережах. Думаю, це просто чудо.

Я вважаю, що нашим дітям варто зустрічатися, тому що вони не знають умов, у яких доводиться жити їхнім одноліткам і в Польщі, і в Україні. Тому дуже потрібно, щоб діти, відчуваючи себе вільними, мали можливість подорожувати країнами, Європою.

 


Людмила Шкурат, заступник директора з НВР Білоцерківської гімназії №2

Хочу висловити величезну подяку усім родинам наших гімназистів, які погодилися взяти на себе відповідальність за перебування дітей із польського міста Скокі. Особливе спасибі сім’ї Сільвестра і Наталії Бяли, яка традиційно гостинно приймає у себе польських учителів, а також родині Любові і Анатолія Дмитренків, у яких цьогоріч знайшли душевне тепло і щиру турботу водії і вихованці гімназії ім. Польських Олімпійців.

 


 

Українська сторона традиційно підготувала для польської делегації культурну програму, яка охопила 4 дні подорожей у ритмі нон-стоп.

Діти познайомилися з історією нашого міста, побували у краєзнавчому музеї і в храмі Георгія Побідоносця, в «Олександрії» і Парку культури ім. Тараса Шевченка.

Найбільше делегацію вразили тролейбуси, маршрутки і наявність таксі – у місті Скокі немає необхідності у такому транспорті, тому що всі пересуваються на власних авто.

Найбагатшим на відвідини, зрозуміло, став Київ, де найбільше враження справили фонтани на Майдані Незалежності, а ще Національний музей історії України у Другій світовій війні та колосальна скульптура Батьківщини-Матері, підземелля Києво-Печерської лаври і багато-багато інших пам’яток, якими славна столиця України.

А 28 червня, у День Конституції України, делегація відвідала «Парк Київська Русь», де можна було не лише милуватися архітектурними спорудами Древньої Русі, а і взяти участь у різноманітних конкурсах і флешмобах, чудово відпочити і, певною мірою, поринути у часи сивої давнини.