Місце народження білоцерківської освіти

Чи знаєте ви, шановні білоцерківці, який будинок у нашому місті найстаріший? Може знаєте, який білоцерківський викладач врятував Вінстона Черчилля, прем’єр-міністра Великобританії? Чи в курсі, що у Білій Церкві вчителювали сестра Лесі Українки, композитор Микола Стеценко та художник Іван Сошенко, який брав участь у викупі з кріпацтва Тараса Шевченка? Якщо ні, то наразі пропонуємо вам ознайомитися з історією Білоцерківського національного аграрного університету та дізнатися багато цікавого. А допоможуть нам Віталій Новак, перший проректор університету, та Олена Поліщук, завідуюча музеєм історії БНАУ.

Людмила Полях

Єзуїтський колегіум та Білоцерківська гімназія

Історія Білоцерківського державного аграрного університету розпочинається... у Вінниці. Так, так, саме з Вінниці родом БНАУ.

У 1630 році староста Валентій-Олександр Калиновський пожертвував 30 000 злотих на забудову єзуїтського колегіуму у Вінниці. Після ліквідації ордену єзуїтів у 1775 році, на базі колегіуму відкривають воєводську школу, яка пізніше перейменована в губернську. У 1803 році цар Олександр І  затвердив указ про відкриття гімназій на базі шкіл  у кожному губернському місті. Тому у 1814 році  Вінницьку губернську школу було реорганізовано в академічну гімназію. Під час відкриття тут навчалось 400 учнів, а через чотири роки – 747 учнів. Проте згодом в приміщенні сталася пожежа.

Ви запитаєте, як стосується історія вінницької школи Білої Церкви? А ось як. У 1750 році у нашому місті резиденція єзуїтів також відкрила єзуїтський колегіум, де вивчали граматику, поетику, риторику, філософію, теологію. Місцеві єзуїти на садибі поруч із фортецею на Замковій горі почали будувати одноповерхову кам’яницю. Після закриття ордену єзуїтів у приміщенні з 1816 року діяло Білоцерківське парафіяльне училище. Варто зазначити, що освітою на той час опікувався граф Францішек-Ксаверій Браницький, який у 1805 році на заклик київського дворянства зібрати кошти на утримання училищ надав 19 600 злотих.  За царським указом у 1831 році освітній заклад був закритий.

І ось у 1843 році шляхи вінницького та білоцерківського навчальних закладів перетинаються. Після пожежі  від остаточного зникнення Вінницьку гімназію врятував Владислав Гжегож Браницький, польський магнат, сенатор, обер-шенк, син Францішека – Ксаверія та Олександри Браницьких. Йому вдалося вирішити питання про переведення Вінницької гімназії до Білої Церкви. Граф вирішив пристосувати під гімназію територію колишнього єзуїтського монастиря та повітової школи, добудувавши ще два поверхи над одноповерховою кам’яницею. На це пішла цегла, зокрема з мурів церкви св. Миколая, збудованої гетьманом Іваном Мазепою (наразі від церкви св. Миколая залишилася невеличка церковна споруда у дворі Преображенського собору). Так, найстарішою будівлею Білої Церкви наразі є колишній корпус Білоцерківської гімназії, де нині розташований корпус №3.

На будівництво Білоцерківської гімназії граф Владислав Браницький витратив чималу суму – 50 000 крб. Закуповував меблі, книжки, навіть нині у корпусах №3, 4  ще й досі студенти та викладачі підіймаються чавунними сходами, які були замовлені графом та привезені із Санкт-Петербурга, а в приміщенні музею розташований дубовий стіл з ручним різьбленням, за яким працювали директори гімназії, технікуму та інституту. До того ж граф, як фундатор і попечитель гімназії, разом з іншими меценатами робив благодійні внески для оплати за навчання здібних селянських дітей, яких обирали після закінчення однокласного парафіяльного училища, тобто підготовчого класу гімназії.

Гімназія почала діяти з 1847 року. Сюди переїхала більшість викладачів Вінницької гімназії, багата бібліотека з 6965 томів, архів, мінеральні колекції та прилади фізичного кабінету. Останній директор Вінницької гімназії Аристарх Яковлєв став першим директором Білоцерківської гімназії. Гімназисти вивчали польську, російську,  церковнослов’янську, латинську, французьку і німецьку мови, історію, математику, арифметику, фізику, анатомію, хімію, географію, малювання та чистописання.

У музеї БНАУ зберігаються  старовинні книжки, за якими навчалися гімназисти. Гімназія була семикласною. У початковий період свого існування була чоловічою, пізніше відкрилися класи для жінок. Навчалися діти в основному заможних верств населення, адже навчання коштувало 50 крб на рік (для порівняння: зарплата інженера на той час була 30 крб на місяць, корова коштувала 3 крб). Тут викладали такі відомі вчителі, як художник Іван Сошенко, музикант Кирило Стеценко, священик та перший історик нашого міста Петро Лебединцев тощо. Випускниками гімназії, які прославилися своїми досягненнями, були: Олександр Шимановський, Бенціон Вул, Володимир Линник, Олександр Глінберг (Саша Чорний), Юрій Смолич, Євген Деслав тощо.

Один із відомих директорів гімназії Михайло Чалий (1861-1869 рр.), який, до речі, був першим біографом Тараса Шевченка, влаштував православний храм на 2 поверсі головного корпусу гімназії, який міг вміщувати до 500 чоловік. Храм було освячено та названо в честь апостолів Архипа і Філімона – покровителів студентства. Церква не збереглася, наразі там 80 аудиторія.

У 1872 році за статутом міністерства народної освіти Білоцерківську гімназію реорганізували в реальне училище. В училищах  молоді надавали загальну освіту, яка відповідала практичним потребам і набуттю технічних знань. Викладання загальноосвітніх предметів йшло паралельно з викладанням спеціальних дисциплін. А в 1883 році відбувся зворотній процес –  училище було реорганізовано у дві класичні гімназії – чоловічу і жіночу. Так вони проіснували до революції 1917 року. У революційний час на базі гімназії спробували створити Український університет ім. Б.Грінченка, де викладали українською мовою, проте проіснував він лише у період дії УНР. В ці роки було відкрито хліборобський та промисловий технікуми.

Білоцерківський сільськогосподарський інститут

Саме ці технікуми у 1920 році об’єдналися у Білоцерківський сільськогосподарський технікум. У закладі навчали фахівців за спеціальностями: рільник, садоогородник, механізатор, коваль. У технікумі діяли два відділення: агрономічне або рільниче і механічне або агромашинне. А перше навчально-дослідне господарство було створене у 1921  та діяло у парку «Олександрія». У цьому ж році на базі технікуму створили дві профшколи, де навчалися техніки-механіки та агрохіміки. Саме профшколу техніків-механіків закінчив академік, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської та Державної премій, генеральний конструктор турбореактивних двигунів для літака Архип Люлька. У 1924 році до Білоцерківського сільськогосподарського технікуму вливаються два розформованих технікуми із Таращі та Сміли. До 1929 року технікум закінчили 241 чоловік.

Докорінні зміни в історії БНАУ відбулися у 1934 році, коли Білоцерківський ветеринарно-зоотехнічний інститут був об’єднаний з Київським агроінженерним інститутом цукрової промисловості. Так виник новий навчальний заклад – Білоцерківський сільськогосподарський інститут. На той час там працювало 5 факультетів: агрономічний, ветеринарний, зоотехнічний, планово-економічний та механізації сільського господарства. В інституті вже працювало чотири академіки, 20 професорів, докторів наук. До 1939 року був збудований новий центральний навчальний корпус інституту, який став візитівкою навчального закладу на всіх фотоматеріалах. Також до цього року були збудовані ветеринарні клініки, два студентських гуртожитки.

 

 

 

 

Воєнний час

Діяльність інституту припинилася 6 липня 1941 року, коли розпочалась Велика Вітчизняна війна. У перші дні війни понад 1200 викладачів, студентів і співробітників інституту пішли на фронт. Група викладачів і студентів у складі 82 чоловік прийняла перший бій у районі Кременчука, після якого живими залишилися 11 чоловік. На стенді музею представлені фото тих, хто воював та загинув в роки війни. За мужність та відвагу багато з них нагороджені орденами та медалями, серед них п’ять Героїв Радянського Союзу (Олександр Дорофеєв, Олександр Кривець, Петро Вернигора, Анатолій Наконечний, Іван Івкін). У 1977 році за благодійні внески студентів та співробітників інституту було створено та відкрито пам’ятний знак у сквері інституту, звідки студенти, викладачі та співробітники йшли на фронт.

За час німецької окупації були пограбовані аудиторії, спалені книжки, деякі приміщення інституту були зруйновані. У цей період в центральному корпусі розташовувався німецький госпіталь, можливо саме тому він уцілів. Незважаючи на те, що під час війни інституту було завдано величезної шкоди, вже через місяць у 1944 році, після звільнення міста від фашистів, розпочалися заняття на агрономічному і ветеринарному факультетах. А у вільний від навчання час і студенти, і викладачі відновлювали корпуси, навчально-дослідницьке господарство, лабораторії, гуртожитки, бібліотеку. У 1946 р. відбувся перший повоєнний випуск агрономів і ветеринарних лікарів. А впродовж 1949-1950 років відкрито аспірантуру на кафедрах анатомії, епізоотології, гістології, селекції і насінництва та загального землеробства.

Білоцерківський національний аграрний університет

У 1995 році Білоцерківський сільськогосподарський інститут отримав ліцензію на право здійснення освітньої діяльності за найвищим IV рівнем акредитації і набув статусу університету. А у 2007 році державному аграрному університету надали статус національного. Наразі в університеті діють 6 факультетів: агрономічний (з 1920 року), біолого-технологічний (з 1931 року), ветеринарної медицини (з 1931 року), економічний (з 1990 року), екологічний (з 2003 року), права та лінгвістики (з 2007 року).

На факультетах навчається 5903 студенти, а в регіональному університетському центрі більше 12 тис. Викладацький склад БНАУ нараховує 375 осіб, з них 5 академіків, 51 доктор наук, 306 викладачів мають наукові ступені. В університеті функціонують 46 кафедр, 10 наукових шкіл, 5 науково-дослідних інститутів, 10 наукових лабораторій, 12 колективів художньої самодіяльності, інститут післядипломного навчання, науково-дослідна частина, бібліотека з фондом 572 тисячі томів, їдальні, гуртожитки, бази відпочинку. До складу регіонального університетського центру БНАУ входить 8 коледжів м. Біла Церква, Кіровоградської, Черкаської, Чернігівської, Київської та Вінницької областей.

Звісно, ми не змогли у цій статті розповісти усю багатогранну історію навчального закладу та перелічити всіх відомих педагогів та випускників вишу. Це лише ознайомча стаття з місцем, звідкіля родом білоцерківська освіта. А докладніше вивчити історію БНАУ можна, завітавши до університетського музею.