Олена Ткач: «Тільки Мова, Армія та Віра об’єднають нас»

В Україні відбуваються протести проти спроб деяких народних депутатів внести зміни до мовного закону. Освітяни так і не дочекалися обіцяної кандидатом  в президенти В.Зеленським зарплати в 4 000 дол. Пандемія коронавірусу показала, наскільки не забезпечена вітчизняна медицина. Про всі ці та інші болючі гуманітарні проблеми газета «Тиждень» поспілкувалася з виконавчим директором Благодійного фонду Костянтина Єфименка, вчителем української мови та літератури БСШ І-ІІІ ступенів №1 з поглибленим вивченням слов'янських мов, ведучою телеканалу «Крокус» Оленою Ткач.

Людмила ПОЛЯХ

Олено Дмитрівно, ви вже 9 років керуєте Благодійним фондом Костянтина Єфименка. Розкажіть, будь ласка, про його роботу та хто звертається до фонду по допомогу?

– Реалізуємо започатковані проєкти. Це – відбудова Свято-Георгіївського храму на Замковій горі, адже в місті не було тієї білої церкви,  на  честь якої названо місто. Це й проєкт «Академія пенсіонерів», що дозволяє 1000 білоцерківцям «золотого» віку активно проводити дозвілля. Також підтримуємо спорт, зокрема секції хокею та фігурного катання. Не можу не згадати такі проєкти, як видання  книжки «Браницькі» Є.Чернецького,   «Допоможи народитися дитині», завдяки якому 12 пар стали щасливими батьками. Варто згадати про іменні стипендії найкращим учням за успіхи в навчанні та вчителям; співпрацюємо з бібліотеками. Реалізовували проєкти «Шкільна спартакіада» та «Старти надій». До фонду також звертаються люди, які потребують матеріальної допомоги, бо опинилися у складних життєвих обставинах. Упродовж 9 років тисячі людей отримали матеріальну допомогу. Ми не акумулюємо кошти з різних джерел – усі витрати винятково засновника фонду Костянтина Єфименка. 

Чи зменшилася кількість людей, які і надалі звертаються до фонду по допомогу?

– На жаль, ні. Мені про це боляче говорити, але людей, які збирають кошти собі на лікування чи своїх дітей, родичів, дуже багато. Звісно, ми не оплачуємо всю вартість лікування, адже це можуть бути тисячі доларів чи євро. Надаємо посильну допомогу. Прикро, що місто витрачає кошти не стільки  на підтримку життя і здоров’я білоцерківців, скільки на показне поліпшення благоустрою. У влади головне завдання – «намалювати губи» місту. Між іншим,  Біла Церква на  першому місці  за кількістю  онкохворих, але міська влада вважає, що не повинна допомагати онкодиспансеру, бо він має обласне підпорядкування. Хоча там 80% пацієнтів – саме білоцерківці. Диспансеру потрібно купити сучасний опромінювач, виділяти надбавки до зарплати медикам. Мені болить той факт, що в місті відсутній комунальний апарат МРТ, тож містяни змушені платити понад 1000 грн за обстеження приватним організаціям. Я не розумію, як можна було відмовитися від ангіографа (обладнання, яке допомагає рятувати життя людини в перші години після інсульту), який коштує десятки  мільйонів гривень, лише тому, що не знайшли декілька мільйонів гривень на ремонт приміщення під його розташування. Мені соромно чути, що міська влада купила аж по одній інтерактивній дошці в школу. Я вже мовчу про ремонти, бо тут ще можна посперечатися, хто більше їх фінансує: батьки чи місто? Ми під час карантину побачили, що дистанційно навчання проводиться на власних комп’ютерах учнів та вчителів. А якщо в  дитини його немає, то вона взагалі поза навчанням опиняється? 

На рівні держави така ж ситуація?

– Так. Держава має найбільше піклуватися про освіту, медицину, культуру. Пам’ятаєте, перед виборами пан Зеленський обіцяв по 4 000 дол.  зарплати вчителям. Це так і лишилося обіцянкою чи жартом. Молодим учителям обіцяли доплатити по 21 тис. грн. Але вже в квітні цього року заявили, що це рішення скасовують. Я не розумію, чому наші медики продовжують заражатися коронавірусом, якщо вже за кілька місяців можна було б забезпечити всі лікарні костюмами біозахисту. Їм також не виплачують вчасно надбавку в 300% до зарплати. Лише після акцій протестів влада реагує на проблеми в медицині. Так не може тривати далі!

Ви також є ведучою ТРК «Крокус», маєте відразу кілька програм. Як вирішили займатися цієї справою?

– Мені завжди хочеться навчатися новому, не стояти на місці. Я сама запропонувала ТРК «Крокус» вести програми. Вивчала досвід роботи й українських ведучих, і зарубіжних, таких як Опра Уінфрі. Скажу, що це дуже непроста робота.  Забирає багато часу та потребує неабияких емоцій. Але мені це дуже подобається. Мотивацією для створення передачі «Білоцерківське надвечір’я» були чутки (їх чомусь дуже любить поширювати наше місто!) про те, що в Академії пенсіонерів тільки «споюють бабушок». Коли ми відзняли 15 передач із різними клубами і показали, що вони роблять, то ці чутки зникли. У передачі «За робочим столом» мені хотілося показати керівників як звичайних людей, які можуть не лише перемагати, а й помилятися. Я хочу показати це учням, які теж стануть колись керівниками, що у житті не буває легко. Що важливо, не скільки разів ти впав, а скільки разів ти після цього піднявся. З легкої руки Юрія Петрика виходила передача «Веселі нотки» про дошкільнят. Карантин призупинив випуск таких передач, надіємося на відновлення. Відгуки глядачів допомагають у цій роботі. 

Ви – вчитель української мови та літератури. Як ставитеся до ситуації з тим, що парламент намагається внести зміни до закону про мови?

– Я не бачу, щоб у школі в дітей були проблеми з мовами. У БСШ І-ІІІ ступенів №1  діти вивчають українську, англійську, польську та болгарську. Нема проблем. Автор законопроєкту від «Слуги народу»  Бужанський пропонує, щоб у закон внесли такі правки: російською мовою можна буде навчати дітей з 1-го по 11 клас (наразі мовою національної меншини можна навчати дітей з 1-го по 4 клас). Але ж це обкрадання дітей! Наприклад,  у Латвії є два паспорти: хто знає латиську мову та історію держави – отримує паспорт громадянина Латвії, хто не знає – паспорт негромадянина. Останні не мають виборчих прав і не можуть працювати на державних посадах. Було б добре, якби в нас таке ввели, мабуть, тоді не було б у парламенті й половини тих депутатів, які наразі там є. Академік Юхновський, звертаючись до Зеленського, сказав: «Усі, хто виступає проти української мови, – державні злочинці». Абсолютно солідарна.

На початку карантину фонд допомагав білоцерківцям продуктовими наборами. Згодом це ж робила і БМО ПП «Європейська Солідарність» у нашому місті. Також допомагали лікарням масками, костюмами біозахисту. Саме тому ви солідарні з цієї партією?

– У партії «Європейська Солідарність» я з 2014 року, тоді ще вона називалася «Блок Петра Порошенка «Солідарність». Мені комфортно з цієї партією, тому що її лідер Петро Порошенко підтримує те, що мені дуже близьке: українську мову, українську церкву та розвиток української армії. Я – дружина офіцера ЗСУ, який служив на сході України з 2014 по 2016 рік. Я знаю, як розвалювали армію і я точно знаю, як вона почала відновлюватися при Петру Порошенку. Армія, мова та віра – нас має об’єднувати. Манна небесна не упаде ні з яким президентом. Щоб краще  жити,  треба багато працювати. На жаль, українці цього не розуміють. Звісно, Петро Порошенко припускався помилок, як будь-яка людина. Але він, маючи такі фінансові можливості, не полишив Україну, а відстоює питання мови, європейської інтеграції України, розвиток армії. При ньому з’явилися мовні квоти на телебаченні та радіо, почали виходити в прокат українські фільми. Люди, з цього починається держава й на цьому вона тримається. Тому я підтримую саме партію «Європейська Солідарність».