Ольга Євчук: «У місто ніколи не прийдуть інвестиції, якщо тут буде процвітати анархія»

У Білій Церкві працює чимало підприємців і міська влада декларує всіляку підтримку розвитку їхньої справи. Проте чи відчувають таку допомогу на практиці бізнесмени, з якими труднощами доводиться стикатися звичайним громадянам, оббиваючи чиновницькі пороги, та що можна було б змінити на краще на рівні міста, розмовляємо з юристом, засновницею юридичного бюро «Права Справа», віцепрезидентом Бізнес-клубу прогресивних підприємців «Інлідер» Ольгою Євчук. 

Людмила ПОЛЯХ

– У нас в місті підтримка бізнесу – це раз на рік у кафе «Казка» вручити якісь похвальні грамоти.

Нагородження має бути фіналом роботи, але хочеться бачити ще й процес, який йому передує. Складається враження, що в місті є десяток-другий підприємців, які контактують з владою, всім іншим – зась. В таких умовах не можна розвивати місто, адже немає обміну досвідом, конкуренції. Так в місто не прийдуть інвестиції. З мого досвіду роботи в бізнес-клубі, я дійшла висновку, що бізнес не довіряє владі. Підприємці вважають, якщо влада щось пропонує, то завтра вимагатиме втричі більше. При такій комунікації бізнесу з владою позитивного результату не досягнути. Місту необхідно показати свою відкритість, систематизувати законодавчу базу в чіткі стандарти для відкриття бізнесу, а також відійти від кабінетних вирішень питань.

– Ольго, ви консультуєте білоцерківців. З якими проблемами їм доводиться стикатися в нашому місті?

Я б поділила звернення громадян на три категорії: проблеми бізнесу, безвідповідальність держслужбовців, домінування формалізму над законами України. Розкажу детальніше. Наприклад, людина хоче відкрити власний бізнес і приходить до мене на консультацію із запитанням, що для цього потрібно? Одна справа відкрити ФОП або ТОВ, інша ж організувати роботу так, щоб ваш бізнес працював в рамках закону. Все тому, що в нас немає систематизованого переліку нормативних актів, які б можна було надати громадянину для започаткування конкретного виду бізнесу. Наш ЦНАП не лише цього не робить, а ще й відсилає почитати закони самостійно. Відверто скажу, навіть юристи не можуть відразу зорієнтуватися в усій нормативній базі, потрібній для певного виду бізнесу. Частина законів втратила чинність, нові ж часто суперечать один одному, окремі документи можуть бути взагалі не публічні: роз’яснення, листи, інструкції тощо. Чинному бізнесу не легше. За десять років юридичної практики скажу, що майже дев’яносто відсотків усіх перевірок бізнесу – це перевірки із завчасно відомим результатом, де винним є підприємець. А все тому, що вишукувати і постійно оновлювати форми, накази, положення це надзвичайно складний процес. Водночас бізнес має залишатися конкурентним, цікавим роботодавцем і справним платником податку. 

– Сервіс податкової – це взагалі окрема тема для підприємців.

Так, підприємцям важко зрозуміти, чому податкова не йде на контакт, особливо в період карантину, коли бізнес має більше запитань ніж відповідей. Бізнес працює, сплачує податки, а ті, хто на ці податки отримує зарплати, знаходиться за зачиненими дверима. Поставити картонну коробку на вході і назвати її скринькою для вхідної кореспонденції і звітності є неприпустимим. Немає ніякої гарантії, що з коробки не витягне документацію з персональними даними хтось сторонній. Податкова не обтяжує себе інформуванням підприємця про те, що отримали звернення. А згодом взагалі заявляють, що листа не було.  

– А в чому полягає безвідповідальність службовців?

– Наведу приклад з власної практики. Одинока мати, яка півроку не проживає у шлюбі з чоловіком, подала на аліменти. Суд виніс рішення про необхідність сплати аліментів, але виконавча служба ніяк не може приступити до виконання рішення суду через різні надумані ними ж перепони. Можна звернутися до суду на бездіяльність виконавця, але ж рішення суду про примус виконавця до роботи надійде… до того ж виконавця. Хто ж сам себе притягуватиме до відповідальності? Таке замкнене коло виходить. Така ж ситуація з Пенсійним фондом України, податковою, де скарги на перевищення службових повноважень або бездіяльність розглядаються службовцями, які допустили такі перевищення або бездіяльність. 

Правоохоронні органи у нас теж можуть приїхати на виклик, але навіть не опитати тих осіб, на яких ти заявляєш. Більше того, ще й заявник стане винним, бо він бачте вийшов на вулицю після 21.00 і натрапив на хулігана. Поліцейські також не поспішають забезпечувати виконання рішень суду. Приміром, людина звернулася до суду, щоб  сусіди не перешкоджали проходити їй до свого будинку, але поліція не вживає заходів для виконання рішення суду. Така безвідповідальність службовців повсюди і з цим треба боротися навіть на рівні міста. Адже депутати і мер можуть звертатися до всіх цих органів та вимагати якісної роботи. Влада мусить пам’ятати: у місто ніколи не прийдуть інвестиції, якщо тут буде процвітати анархія.

– А де зустрічається формальне ставлення до громадян?

Найбільше в суді. Особливо, якщо громадянин звертається без адвоката. Тоді вони, розуміючи, що людина недостатньо «підкована» юридично, можуть формально причепитися до якогось документа для відкриття справи. Цим також грішить Пенсійний фонд України. Приміром, можуть відмовити взяти заяву, тому що вона написана частково від руки, а частково – надрукована. 

– Під час карантину це все поглибилося? 

– Так, він продемонстрував лінощі державних органів. Бізнес і громадяни працюють, мусять звертатися до державних органів за різноманітними довідками, оформленням, але державні органи на карантині. Тому ми бачимо, що люди перебувають на вулиці в спеку, їх не пускають у приміщення. Як місто може розвиватися, якщо державні органи «стали на якір»?

– Як можна змінити ситуацію на краще?

Політична воля чиновників міста має бути спрямована на поліпшення рівня життя містян і розвитку бізнесу. Влада міста має вести роз’яснювальну роботу з державними органами, для того щоб вони були відкритими, та не відгороджувалися від людей відписками. 

– Ви підтримуєте партію «Європейська Солідарність». Чому саме? Чи вбачаєте ви в політиці партії щось таке, що допоможе вирішити вищеперелічені проблеми?

– Мені імпонує конкретика у діях членів партії. Партії, які за все хороше проти всього поганого, не мають конкретики. Я розділяю гасло партії «Мова, віра, армія». Я вірю в те, що єдина мова може об’єднати людей, я вірю в те, що армія – це престижно, а учасники АТО мають бути захищені та жити у комфортних умовах, я вірю в те, що віра має бути в нас окрема, щоб зайвий раз показати свою дистанцію від агресора. Принципова людина викликає довіру. Я сподіваюся, що партія «Європейська Солідарність» може зібрати принципових людей у свою команду та змінити наше місто, зробивши його конкурентним, привабливим та безпечним. Тільки тоді тут будуть жити щасливі люди.