Що головне у місті: алеї чи білоцерківці?

Станом на вересень 2019 року бюджет розвитку нашого міста становить майже 270 млн грн. Утім білоцерківцям нелегко добитися ремонту тих об’єктів, які їм дійсно потрібні. Чомусь у влади завжди знаходяться мільйони на алеї, набережні, скульптури, пікніки, але хронічно не вистачає кілька тисяч гривень на благоустрій там, де білоцерківці живуть постійно, а не лише бувають на свята чи вихідні. 
Людмила Полях
У цій публікації наведемо три приклади, коли містяни роками випрошують у міських чиновників заасфальтувати дорогу чи прибудинкову територію, якою користуються не лише вони, а й жителі довколишніх вулиць. Йдеться про дорогу між будинками Курсовий провулок, 19 та 21, про дорогу між вулицями О.Теліги та В.Симоненка, а також про прибудинкову територію по вул. Карбишева, 16.
Всі ці історії об’єднує один факт: містяни, вони ж платники податків, що наповнюють міський бюджет, змушені роками оббивати владні кабінети, аби добитися виконання робіт біля своїх будинків. При чому «відмазки» у чиновників різні. На Курсовому провулку, де мешканці будинків №19 та №21 вже кілька років сплачують у міський бюджет земельний податок у розмірі понад 7000 грн на рік з будинку, влада вирішила, що дорогу робити не будуть, бо вона нібито «приватизована». Хоча, насправді, це не так. Адже дороги загального користування не можуть бути приватизовані за законом.
Вулицю Олени Теліги торік заасфальтували, але дощові колектори не вирівняли, відтак на перехресті стоїть величезна калюжа після опадів. А дорогу, яка йде перпендикулярно вул. О.Теліги та В.Симоненка, взагалі не можуть відремонтувати, бо вона, бачте, без назви. Хоча такі прорізні вулиці без назви йдуть по всьому Залізничному селищі.
Біля будинку по вул. Карбишева, 16 місцеві жителі роками не можуть випросити ремонту тротуару та латання теплотраси, в яку може провалитися дитина чи необачний дорослий.
Припустимо, що міська влада зможе змінити пріоритети, якщо містяни перестануть плескати в долоні об’єктам, які у всіх на виду, але з яких мало користі, а будуть вимагати робити те, що дійсно їм потрібно.

Марія Марчук, мешканка будинку 21, провулок Курсовий
Ми почали звертатися щодо ремонту цієї дороги, якій понад 50 років, ще в 2012 році. Щороку, хоча роботи не виконувалися, доводилося писати заяву і знову збирати підписи мешканців. Ми зверталися до мера Геннадія Дикого на зустрічі з мешканцями мікрорайону восени 2018 року, зверталися до начальників ДЖКГ Анатолія Кравця та Олега Савченка. Перед виборами до Верховної Ради до нас приїжджав дивитися цю ділянку заступник міського голови Олександр Поляруш. І ось наприкінці літа почали готувати дорогу до ремонту. Ми були шоковані. Адже майстри заявили, що залатають лише в’їзд від будинку Вокзальна, 7 до будинку Курсовий провулок, 19. А заїзд між будинками Курсовий провулок, 19 та 21, та пішохідну доріжку до будинку Курсовий провулок, 23 робити не будуть. Тоді ми знову змушені були звертатися до Олексія Погасія з ДЖКГ, до депутата по нашому округу Олени Шевченко та заступника мера Олександра Поляруша з проханням все-таки заасфальтувати і дорогу між будинками, і пішохідну частину, адже по них ходимо не лише ми, а й всі, хто живе по вул. Фастівська, Товарна, Курсовий провулок. Ось так за 7 років ми добилися ремонту дороги у дворі.

Олена Шевченко, депутат БМР

По цих трьох будинках на Курсовому провулку я подавала проєкти вже три роки. Підключалися й самі мешканці. Це ненормальна ситуація, коли люди роками звертаються щодо ремонту доріг чи прибудинкових територій. У міського голови наразі пріоритет – місця загального користування. Це алеї, набережні тощо. Але тоді треба було чесно в 2015 році перед виборами сказати людям, що я вам два-три роки взагалі не буду робити двори, а лише великі об’єкти. Він людям обіцяв, що буде заходити в їхні дворі та вирішувати проблеми. Кожному депутату доводиться «вигризати» кошти з бюджету, оббивати пороги всіх профільних управлінь, щоб добитися встановлення дитячого майданчика, ліхтаря чи ремонту дороги на його окрузі. Ми, як депутати, не можемо проконтролювати, куди витрачаються кошти на поточний ремонт. ДЖКГ самостійно обирає, на який об’єкт направити кошти. А ми вже дізнаємося по факту.

Тетяна Новікова, мешканка будинку по вул. О.Теліги, 94
У 2018 році тут зробили асфальт, але неправильно. Тепер з усіх боків стікає вода на перехрестя. Стічний люк підняли високо, вода туди не потрапляє. Поробили занадто широкі тротуари, тепер дві машини не можуть проїхати по дорозі. Мені асфальт зробили лише до хвіртки, стоїть калюжа перед входом, вода затікає у двір, у зливову яму. Відтак я змушена двічі на місяць викликати машину для відкачки. По цій безіменній дорозі люди ходять до школи №15, лікарні, амбулаторії, до аптеки, на ринок, на електричку, але оскільки немає назви, то чиновники не знають, як по документах оформити її ремонт. Хоча ми писали, що дорога йде вздовж будинків О.Теліги, 94, В.Симоненка, 93, Островського, 46, 49. Як її можна не знайти? Ми просили відремонтувати цю дорогу ще з часів мера Геннадія Шуліпи. І до цього часу просимо. Була тут Альона Колотницька з ДЖКГ, обіцяла, що піднімуть асфальт і буде кращий стік води, але ніхто цього не робить. Взимку цією дорогою люди просто ковзаються, бо вода замерзає. Я тут ногу зламала. Обіцяли викласти тротуари плиткою, але ми досі спотикаємося по щебеню. По дорозі, як машина проїде, пилюка стовпом стоїть!

Валентина Бац, мешканка вул. Карбишева, 16
У нас біля будинку повністю розсипався тротуар, ями на дорозі. Торік сусідка, якій було 90 років, впала на цьому тротуарі та здерла обличчя. Я писала і в виконком, і в ДЖКГ, і до депутата Олександра Марченка зверталася. То депутат нам засипав яму на в’їзді щебенем, казав, що заасфальтує. І до цього часу не зробив. За дитячим майданчиком у нас яма над теплотрасою, я її закидаю старими дошками, дверима, щоб хоч дитина не провалилася. Ми самотужки організували контейнерний майданчик під баки для сміття, привезли бетонні плити, просили поставити бак для роздільного сміття, але в КАТП-1028 сказали, що в них немає таких баків. Нас обслуговує ЖЕК-1. Просили ЖЕК відремонтувати вимощення, щоб вода під дім не затікала, але ніхто не реагує на наші звернення.