У замкненому колі

Нещодавно у Фейсбук з’явилася інформація про те, що на масиві Піщаний планується новий сквер і вже розпочато будівництво алеї на ділянці від будинку 5/2 по вул. Героїв Чорнобиля до будинку 5/6. Алея, принаймні поки що, не захопить будинок 5/8, усе тому, що питання будівництва храму Української Греко-католицької церкви парафії Різдва Христового залишається відкритим, а точніше спірним і дуже заплутаним. Іноді здається, що рух відбувається у замкненому колі…
Лада ЗАВІРУХА
Усі сторони: і релігійна громада, і мешканці Піщаного, і не в останню чергу міська влада порядком втомилися… Деякі просто самоусунулися… Але за фактом – позаду напруження 2016-го навколо будівництва храму, знесення парканів і майже відкрите протистояння на будівельному майданчику впродовж декількох років. Попереду – продовження судової справи. Наразі – взаємні обвинувачення сторін і котлован незавершеного будівництва храму як символ «уміння» (а швидше невміння і небажання) міської влади, яка могла б виступити таким собі третейським суддею, вирішувати проблеми, які по суті і були нею створені.
За словами депутата міської ради, голови постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру Володимира Вовкотруба, коли виділяли землю під будівництво храму на Піщаному масиві, не врахували містобудівні умови – Генеральний план не передбачає там будівництва.
– Тим більше є мешканці, які виступають проти того, щоб біля їхнього будинку був храм. А ми це маємо врахувати як міська рада. А також маємо врахувати витрачений час і кошти релігійної громади, але вони мають бути адекватними. Їх нескладно порахувати та відшкодувати, от і земельну ділянку нову уже запропонували, і навіть не одну, а чотири на вибір, найперспективніша – по бульвару Олександрійський, біля магазину «Шуруп». Окрім того, згідно із мировою угодою міська рада взяла на себе відповідальність провести усі необхідні комунікації, – запевнив Володимир Вовкотруб.
На запитання, чому все не обговорили раніше, скажімо, на момент виділення землі під будівництво, депутат відповів, що це відбувається через недостатню увагу мешканців до громадських обговорень, які проходить будь-який містобудівний документ.
– У свій час люди не звернули на це увагу, а коли розпочалося будівництво, виникли питання. А щодо питання, кому належить земля, воно досить заплутане, адже міська рада судиться із Шкарівкою про встановлення межі впродовж 3 років. Якщо брати індексно-кадастрову карту – це територія району, але на земельну ділянку є також акт постійного користування відділу капітального будівництва міської ради. Та й взагалі, у Білій Церкві виникає питання у зв’язку із тим, що не встановлена межа міста. Якщо на рівні держави буде затверджений перспективний план територіальних громад у Київській області, то це питання зніметься, адже всього заплановано 6-7 ОТГ, а тому межа пройде по межах сільських рад, уже встановлених.
Отже наразі питання, як депутати виділяли землю, залишається відкритим. Водночас, депутати, хай і не визнають відкрито, «помилилися», а тепер будуть «виправляти власну помилку» за кошти громади, витрачаючи їх на компенсацію (можливу) і проведення комунікацій на новій ділянці?
Власною думкою про проблему поділився і відомий білоцерківцям Віталій Блінов.
– Я можу констатувати лише одне – була порушена процедура надання усіх земельних ділянок, які надавали греко-католицькій громаді… У нас немає розуміння про територіальну громаду за місцем проживання як таку. Я намагався провести збори, на яких громада вирішила б це питання. Якщо був би створений орган самоорганізації населення, він міг би своїм рішенням скасувати рішення міської ради.
А на Піщаному навіть повноцінні збори не змогли провести, тому що потрібно було набрати 3,5 тис. голосів, а їх назбирали лише 400. Тому що під час опитування люди повинні були вказати прізвище, ім’я, по батькові, номер телефону (як написано в положенні про збори), а вони не погоджувалися, тому що елементарно не знають правил і бояться давати дані. Так рішення зборів не прийнято, тому що усіх мешканців не опитали.
І тому виходить, що без дозволу громади, в корупційний спосіб міська рада роздає землі, у цьому випадку ще й спірні, адже триває суд із Шкарівкою про встановлення межі. Держгеокадастр взагалі надав низку зауважень до міської влади щодо виділення земельної ділянки греко-католицькій громаді, але суд не взяв документ до уваги. Ось такий рівень корупції в Білій Церкві.
Якби була сформована належним чином територіальна громада, то депутати б понесли відповідальність і відшкодовували збитки греко-католикам із власної кишені, а не з міського бюджету. Адже білоцерківська міська рада лише виборчий орган територіальної громади. Але чомусь територіальну громаду завжди забувають запитати, як поводитися з її землею. А все тому, що територіальна громада не оформлена як територіальна громада публічного права, коли на неї будуть оформлені всі документи на майно, яке зараз фактично оформлено на тимчасовий виборний орган – міську раду. Статут міста прийняли, а не запровадили та не навчили людей ухвалювати рішення. У місті плани громадського розвитку існують лише на папірці, – резюмував Віталій Блінов.
Адміністратор місцевої громади УГКЦ отець Ігор Гріщенко вважає, що люди, які заважають їм будуватися, підставні особи, вони не є виразниками інтересів громади Піщаного масиву.
– Там справа лише у декількох особах, які фальшиво позиціонують себе як громада і хочуть нас вижити. За останньою інформацією, проти нас зібрали лише 400 підписів.
І в цьому питанні міська влада не те, що зіштовхує нас лобами, а намагається зробити так, щоб, як то кажуть, ні вашим, ні нашим… А те, що нам виділили 4 ділянки на вибір, то це лише намагання влади себе дискредитувати, не більше і не менше. Найбільш вдала – по бульвару Олександрійському, на території 5-го військового майданчику. Нам говорять, що усе чесно, 28 соток будуть вашими, але ми не дуже віримо після усіх поневірянь. Виходить ніби ми пішли з Піщаного, а тепер прийшли у армії забирати землю, і це в час війни…
До того ж у нас є право на незавершене будівництво, яке ми оформили. Можливо, хтось вважає, що це смішно – просити 3 млн доларів, але мені не смішно. Адже йдеться не про експертну оцінку будівництва, а про наш час, сили і нерви, бо ми не можемо отримати місце для церкви уже протягом 10 років. Ми вважаємо, що сьогодні в інший спосіб неможливо боротися із владою. Немає жодних підстав, щоб міська влада за будь-які кошти викупила це незавершене будівництво, тому що це ніщо інше, як корупція. А коли ми говоримо про купівлю об’єктів культових споруд, навіть незавершених, то в Україні взагалі не було таких прецедентів. Напевно, ми будемо першими, але не дамо ошукати себе, скільки вже можна давати, щоб потім усе забирати! Ми хочемо створити такий прецедент, щоб влада нарешті почала відповідати за власні вчинки, поступати розумно, чесно, без підкилимних домовленостей, дотримуючись букви закону.
Ми не вимагаємо у міста 3 млн доларів, ми просто хочемо робити свою роботу, але нам не дозволяють, тому хай компенсують наші втрати, якщо рішення про виділення землі було прийнято у невідповідності до містобудівних умов, виправлять свою помилку, а потім пояснюють те, що відбулося, як вже хочуть. Це не наші проблеми. У мене як настоятеля парафіян немає жодного бажання нікуди переходити, тому що кредит довіри до влади вичерпано.
Наголошую, ми ні з ким не конфліктували, ні на кого в суд не подавали, лише на відшкодування збитків, ми слідуємо букві закону, а ще ми жертва певних обставин і необдуманих дій міської влади. Вона дала нам земельну ділянку, ми хочемо її використати згідно із цільовим призначенням: нам дали під храм – ми будуємо храм. От і все! – наголосив отець Ігор.
Звичайно, ми не могли не звернутися за коментарем до мешканця масиву Піщаний Ярослава Кузнєцова.
– Парадоксально те, що саме ми, представники масиву Піщаний, після прийняття мирової угоди займалися разом із головним архітектором і начальником управління регулювання земельних відносин пошуком альтернативних ділянок. Греко-католицька громада у цьому не була зацікавлена, що дивно. Тим більше, що є алгоритм виділення ділянок, і на бульварі Олександрійському їм пропонують 28 соток, на 8 більше, ніж на Піщаному. І все там можна розмістити без проблем. Плюс міська рада обіцяє зробити всі документи та провести комунікації, а плюс 8 соток у грошовому еквіваленті – це достатня компенсація для греко-католицької громади за завдані незручності. Але вони на переїзд не погоджуються, отже виходить, що назустріч ідемо лише ми, шукаємо компроміс, а інша сторона наполягає на своєму…