Володимир Колодєй: «У риболовлі головне – спілкування з природою»

Багато хто з нас любить посидіти з вудкою у тихому місці, сподіваючись на вдалий улов. Професія рибалки – найдавніша у світі, рибалили, як відомо, навіть апостоли. У 1995 році Указом президента України встановлено відзначати День рибалки у другу неділю липня, цього року – 14 липня. Отож напередодні свята пропонуємо вам інтерв’ю з молодим, але вже досвідченим білоцерківським рибалкою, який зізнається, що це хобі йому вже обійшлося за ціною хорошої іномарки. Що ж такого цікавого в цій справі, як нею можна «заразитися» та чому риба не відпускає усе життя, читайте в інтерв’ю з Володимиром Колодеєм, бухгалтером за професією та рибалкою за покликом серця.
                                                                                                                                                                           Людмила Полях
– Коли ти перший раз потрапив на риболовлю?
– Дошкільням  мене влітку батьки відправляли до бабусі та дідуся, з якими на моторолері їздив на місцеві річки та озера. Трохи рибалив, коли вчився в школі, з вітчимом їздив ловити рибу. Але це було не більше, ніж розвага. Коли закінчив виш та влаштувався на роботу, познайомився з керівником транспортного відділу на моєму підприємстві та з ним поїхали на риболовлю. Ось він навчив мене основним азам рибацької культури. І з того часу вже 12 років для мене це справжнє хобі. Шукав потрібну інформацію в мережі Інтернет, почав розбиратися у видах риб, їхніх повадках, на що, де і коли їх можна зловити. Там мене і затягло з головою в цю справу.
– Що найцікавіше в риболовлі?
– Процес цікавий. Тут немає жодних аксіом, кожного разу треба експериментувати. Якщо ти зловив більше за інших, це не означає, що ти найкрутіший рибалка. Найбільша майстерність зловити там, де риби практично немає. Як на мене, зловити рибу – це не головна мета, головне – спілкування з природою,  а риболовля – це місточок між тобою і природою.
– Як ти став зимовим рибалкою?
– Я взагалі взимку швидко мерзну, тому довго думав, що зимова риболовля – не для мене. Але поспілкувавшись з іншими чоловіками, які дивувалися, що я три-чотири місяці, коли навкруги лід, просто втрачаю час, вирішив спробувати.
Отож я купив ще радянський бур, рибацький ящик, взяв компанію. Думав, що замерзну, одягнувся наче капуста. Перші 15-20 хв було страшно йти по льоду, адже під ним глибина більше мого зросту. Вже згодом я зрозумів, що більшість з тих, хто взимку провалюється і тоне, просто нетверезі. Я пробігав весь день навіть без рукавиць. Адже треба було зробити за день десь 50-100 лунок у пошуках риби. За зимову риболовлю можна і 10 км намотати, йдеш через сніг, інколи трапляється подвійний лід. Це дуже хороший досвід. Для зимової риболовлі треба мати дві речі: рятувалки, по типу шило, щоб ним можна було закріпитися за лід і витягнути себе, якщо провалишся, а також мотузку, якою треба обв’язатися заздалегідь, тоді колегам, у випадку провалу, буде легше витягнути рибалку. Але на практиці мотузка з тягарцем використовується частіше для того, щоб витягти того, хто провалився. Мені доводилося двічі провалюватися, але не сильно. Перший раз лише по пояс, я швидко вибрався, зверху вода обмерзла, тож я продовжив рибалити. А другий раз за декілька метрів до берега провалився.
– А буває так, що ловиш  гарно, а біля лунки вже інші рибалки зібралися?
– Так, звичайно. Якщо ти все робиш правильно, то до тебе точно підійдуть. Хоча є правило: бурити ближче, ніж за 5-6 метрів від колеги, не можна. А на літній риболовлі я стараюся ближче, ніж за 30-40 м від рибалки не сидіти. Рибалки часто діляться досвідом і навіть дають один одному випробувати ті чи інші снасті.
– Напевно, у кожної риби є свої манери і треба окремий підхід?
– Так, звичайно. Як у тварин, так  і у кожної риби є своя фізіологія. Карась та короп ловиться на поплавок чи донні снасті, він любить манку, кукурудзу, всі злакові, черв’яків, мотиль, опариш. Це промислова риба, яку також вирощують на платних озерах. Ляща майже ніде не розводять. Ця риба живе в річці, раціон у неї схожий з карасем. Щука краще клює на силіконові, залізні рибки, воблера. Малі рибки люблять ходити зграями, великі – ні. Проте я зустрічав і щук, які рухалися по кілька особин разом. Причому на кожному водному об’єктів у одного виду риб можуть бути різні звички. Тому я й кажу, що тут немає правил, кожного разу відкриваєш для себе щось нове. Торік почав вчитися ловити сома.
– Розкажи про свої улови, але справжні. Адже рибалкам характерно трохи перебільшувати свої трофеї.
– Я рибалив на всій довжині р. Рось від Вінницької до Черкаської області, на Десні, на Дніпрі, на Південному Бузі, на Київському водосховищі, а також на морі. І якщо на Росі простіше можна знайти якісь тихі місця, де зазвичай є риба, то на великих річках можна її шукати кілька днів. У цьому і є привабливість риболовлі. Для кожної риби є свої вимоги. Якщо зловити кілограмового окуня – це досягнення, адже він росте дуже повільно, тоді як для коропа кілограм – це звична річ, бо він росте швидко. Мені вдалося зловити окунь на кілограм, щуку на 4 кг та судака на 2,5 кг.
– Ти рахував скільки вже витратив на снасті?
– Це хороша іномарка. Але не обов’язково витрачати стільки грошей, щоб ловити рибу. Це вже тоді так витрачаєш,  коли захоплення стає частиною життя. Та й сьогодні мабуть немає недорого хобі, якщо ти всерйоз цим займаєшся. Наразі найкращі снасті роблять в Японії. Вони дуже затяті рибалки. Тому вони на цьому знаються.
– Ти брав участь у змаганнях рибалок?
– Так, звичайно. Адже цікаво помірятися силами з колегами. Брав участь в таких змаганнях у Білій Церкві, Києві, Трушках і в інших населених пунктах. Деяким людям часто стає нецікаво просто їздити на риболовлю,  тому вони вже стають спортсменами у цій справі. Такі заходи популяризують риболовлю як правильний вид відпочинку.
– Ти – добрий кулінар, улов завжди готуєш сам?
– Я їм рибу зрідка, але цікаво приготувати для родичів, друзів. На свій день народження я завжди готую рибу, у мене на столі повинна бути фарширована щука. У цьому мені допомагає бабуся. Коли їдемо на риболовлю з нічлігом, то в казані готую юшку, плов, печеню. На морі готували паелью з морепродуктами.
– Де мрієш побувати на риболовлі?
– Хочу побувати на фьордах у Норвегії, де можна ловити тріску, камбалу і ще багато різних видів риб. Проте це дуже дорого. Обійдеться від 5 000 дол. Адже у більшості цивілізованих країн не можна просто прийти, закинути вудку і ловити. Треба спершу скласти екзамен на вміння поводитися з рибою, щоб правильно її відпустити, щоб не виловити червонокнижну рибу. Треба сплатити внесок на благоустрій водойми. Раніше мріяв побувати на Кольському півострові  – половити харіуса, але звичайно зараз там не побуваєш. Хотів би порибалити в Африці та Монголії.
Дякую за розмову.